Кава в Україні: як і завдяки кому з'єднання явилася?

Коли ви смакуєте щоранку горнятко американо чи кави по-турецьки, чи задумувалісь, як у нашій країні з'єднання явилася кава і завдяки кому?

Було б неможливо налосоджуватись ароматом та смаком кави, якби три з половиною сторіччя тому напій не популяризував один підприємливий українець - виходець із Самбірщини Юрій Кульчицький.

І було це у Відні у 1683 році. В Італії, Франції та Англії кав'ярні існували вже довгий час, альо самє Кульчицький ставши одним з масових розповсюджувачів цього напою. Його кава була помітно дешевшою, до того ж у його кав'ярні пропонувались різні її варіанти – з медом, з молоком і т. д.

Згідно з Вікіпедією, коли Відень у 1683 році був облозі османів, Кульчицький за дорученням віденського бургомістра Лібенберґа вибрався з обложеного міста та через османські лінії дістався до табору австрійського головнокомандувача князя Карла Лотаринзького, що йшов на допомогу віденцям. Галичанин передавши листа, розповів союзникам про становище в місті та заявив про план координації бойових дій обложеного міста і військ союзників.

Завдяки цьому австрійці завдали поразки османській армії і тим врятували місто, а Кульчицького нагородили будинком і 300 мішками кави з османської обозу. Згодом галичанин відкрив у подарованому будинку кав'ярню «Під синьою пляшкою», де продавав філіжанку кави за крейцер.

Цікаво. Що Україна була однією з перших європейських держав, де кава набула поширення. Потрапила вона сюди зі Сходу. Коли антіохійський патріарх Макарій мав зустріч з Богданом Хмельницьким (1595-1657 рр.), то в подарунок передавши йому «посудину з кавовими бобами». А Іван Виговський (1608 1664 рр.) не лише куштував каву, а просто-таки «полюбляв її».

У всі наступні століття кава була напоєм знаті, заможних родин. Але любов широких мас завоювала вже у ХІХ ст. В Європі на початку ХХ ст вона вже стала масовим продуктом, символом сучасного інтелектуального життя

У листах та спогадах сучасників першої третини ХХ ст. можна досить часто зустріти згадки про каву. Про те, яку каву і як часто пили у ті часи українці, та чи супроводжувалося це пиття певними ритуалами, відомо небагато. В Україні в середині ХІХ на початку ХХ ст. існувала мода на кавуІ хоча не всі могли собі дозволити справжню арабіку, охочих долучитися до кавової культури це не зупиняло. Існували рецепти кави, приготованої з цикорію, жита, жолудів, сушеного соняшникового насіння та навіть сушених буряків.

Кава потрапила і на сторінки українських класиків. У комедії «Мартин Боруля» (1886 р.) Івана Карпенко-Карого чудово зображено ставлення до кави й чаю: «Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички – вона зна – і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?».

Після Першої світової війни жителям українських земель, що опинилися у складі Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, придбати каву було простіше, хоча ціна на неї була дуже висока. Дозволити собі пити натуральну каву могли лише заможні. Кількість ерзаців лише підтверджує моду на вживання кави. Це свідчить про популярність її серед великої кількості населення, у тому числі й серед тих, хто не міг собі дозволити такого дорогого напою, проте воліли доєднатися до культури його пиття.

Через дорожнечу кави питання замінників на західноукраїнських землях було дуже актуальним. Ольга Франко у своїй книзі «1-ша українська загальнопрактична кухня» (Коломия, 1929) радить замінити її житньою, домішувати до кави підсмажене насіння соняшника, мелених жолудів. Ці напої отримували назви «жолудева кава» чи просто «кава», хоча фактично вони не мали до справжньої кави жодного стосунку. В Осипи Заклинської у книзі «Нова кухня вітамінова. Книга зі старого креденсу» (Львів, 1928) знаходимо думку про те, що без цикорію кава не смакує добре, а також «подражнює нерви і серце».

Яке щастя,  що ми маємо можливість пити каву яку хочеш і коли хочеш . Підемо зваримо собі горнятко ароматного американо)